Статьи

Статьи

Чи можуть дитину вигнати зі школи ?

10.12.2018

В дитинстві мене найбільшим, найстрашнішим та й взагалі най-най-най з усіх най покаранням було – вигнання зі школи. Як кажуть, бог милував, не відчути, що це таке. можливо, саме тому й не було, за що виганяти, бо боявся цього най-най-най… покарання.

Добре це чи погано, але зараз такого покарання не існує.

Більше того, від одного шибеника може потерпати весь клас, дівчатка будуть вмиватися гіркими сльозами, вчителі будуть зривати голос, а вигнати неможна.

Відповідно до наказу МОН від 16.04.2018  № 367 із закладу освіти відраховуються учні, які:

1) здобули повну загальну середню освіту та отримали відповідний документ про освіту;

2) зараховані до іншого закладу освіти для здобуття повної загальної середньої освіти;

3) переводяться до іншого закладу освіти;

4) вибувають на постійне місце проживання за межі України.

І цей перелік виключний!

Відрахування із зазначених підстав здійснюється шляхом видання відповідного наказу керівником закладу освіти.

Але є кілька але.

1.     Вашу дитину можуть не перевести до гімназії чи ліцею, відповідно після закінчення початкової або середньої школи.

2.     Внутрішніми документами - статутом, правилами поведінки, трудового розпорядку, тощо   можуть бути передбачені додаткові підстави. Це незаконно, але можливо. у цьому випадку доведеться відстоювати свої права у суді.

3.     Якщо ж ваша дитина усіх дістала, за неуспішність чи негативну поведінку можуть повідомити органи опіки та піклування або ювенальну поліцію (дитяча кімната), що ви неналежним чином виконуєте батьківські обов’язки і вас можуть притягнути до адміністративної відповідальності за ухилення від виконання батьківських обов’язки. Таких 2-3 протоколи і починається процедура позбавлення батьківських прав. А тут – поле непахане. Європейський суд з прав людини визнає неналежним любий чих в сторону дитини.

4.     Якщо ваша дитина веде себе не зовсім адекватно, про це можуть повідомити ІРЦ – інклюзивно-реабілітаційний центр для проведення корекції поведінки. Якщо ж їм не вдастся цього зробити, можуть подати рекомендацію про іншу форму навчання. Інклюзивно-ресурсний центр є установою, що утворюється з метою забезпечення права дітей з особливими освітніми потребами віком від 2 до 18 років на здобуття дошкільної та загальної середньої освіти, в тому числі у закладах професійної (професійно-технічної) освіти та інших закладах освіти, які забезпечують здобуття загальної середньої освіти, шляхом проведення комплексної психолого-педагогічної оцінки розвитку дитини (далі - комплексна оцінка), надання психолого-педагогічних, корекційно-розвиткових послуг та забезпечення їх системного кваліфікованого супроводу.

Добре це чи погано, на даний час законодавство не дозволяє впряму вигнати дитину зі школи. Але це не означає, що школа позбавлена інших важелів впливу.

За матеріалами Віталія Гриба

Дії вчителя/вихователя/класного керівника/викладача при дитячому травматизмі

10.12.2018

Мене продовжує шокувати ця цифра - щодня в Україні травмується близько 1000 дітей. І це лише офіційні дані!

Порядок розслідування побутового та кримінального травматизму, права батьків  та обов’язки  керівництва, дії класного керівника врегульовані у Положенні про порядок розслідування нещасних випадків, що сталися під час навчально-виховного процесу, затвердженому наказом Міносвіти. http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1093-01.

Нерідко дитячий травматизм стає причиною конфлікту з батьками, що породжує скарги, а інколи і обґрунтовані на учителя чи керівника начального закладу. У цій статті хочу розповісти про найпопулярніші помилки класного керівника і як правильно діяти, щоб не бути винним в усіх гріхах світу.

Отже по порядку.

І етап. Дитина травмувалася.

Учителю, вихователю, класному керівнику чи викладачу необхідно зробити лише три речі, і саме за невиконання їх Вас можуть притягнути до відповідальності :

1.      Термiново органiзувати надання першої медичної допомоги потерпiлому, у разі необхідності - його доставку до лікувально-профілактичного закладу. І тут увага Ваш обов’язок – не надати першу медичну допомогу а саме організувати її надання. Звісно, якщо Ви впевнені, що можете самостійно її надати – можете це зробити. Як організувати надання медичної допомоги – викликати швидку медичну допомогу або організувати доставку потерпілого у лікарню.

2.      Зберегти обстановку на мiсцi в тому станi, в якому вона була на момент подiї (якщо це не загрожує життю i здоров'ю тих, хто там перебуває, i не призведе до бiльш тяжких наслiдкiв);

3.      Повідомити про те, що сталося, керівника навчального закладу та особу, на яку покладено відповідальність за охорону праці, безпеку життєдіяльності в навчальному закладі.

Важливо: не Ваш обов’язок повідомляти батьків дитини, цей обов’язок лежить на керівнику навчального закладу. Тому Ви можете повідомити батькам у двох випадках – якщо сам травмований Вас попросить, або якщо керівник навчального закладу сам дасть Вам таке доручення. Якщо у Вас немає номера телефону батьків спробуйте відмовитись або попросіть керівника дати вказівку працівнику, відповідальному за ведення особових справ дітей повідомити Вам номер телефону батьків. Повідомлення поліції теж відноситься до кола обов’язків керівника навчального закладу.

Рекомендую (якщо обстановка дозволяє) повідомити керівника за допомогою спочатку повідомлення, а потім у телефонному режимі. В такий спосіб Ви зможете захистити себе від звинувачень, що Ви замовчали нещасний випадок.

Якщо нещасний випадок трапився пiд час походiв, екскурсiй або iнших заходiв поза територiєю району (мiста), де розташовано навчальний заклад, особа, відповідальна за проведення заходу, негайно повiдомляє також орган управлiння освiтою за мiсцем подiї.

Типові помилки:

1.      Неповідомлення керівника навчального закладу.

2.      Не вжили заходів до надання медичної допомоги.
Отже після того, як Ви забепечили незмінність обстановки, організували надання першої медичної допомоги та повідомили керіника, Ваші, передбчаені законом функціії вичерпались. Дальше діє керівник.

ІІ. Етап. Дитину забрали. Вона на лікарняному.

Чи лежить вона в лікарні, чи удома Вам потрібно поцікавитися її здоров’ям.  Це:

1) Ввічливо.

2) Знати діагноз, а отже тяжкість отриманої травми. У разі перелому кісток, пошкодженні життєвоважливих органів ймовірно у дитини тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості або навіть тяжкі тілесні ушкодження. А це важливо, тому щ о може виникнути питання про Вашу кримінальну відповідальність. Я Вас не лякаю. Це буває дуже рідко, коли вчитель дійсно «забив» на дітей, або сам умисно чи ні заподіяв дитині тілесне ушкодження.

3) Ви дізнаєтесь про відношення батьків до Вас чи інших працівників  навчального закладу, їх можливого наміру скаржитись чи навіть ініціювати кримінальне переслідування. Вам непотрібно про це питати батьків. Вони самі висловлять свою позицію, якщо і не скажуть прямо – натяк Ви все одно почуєте.

Якщо у дитини серйозні травми або вважаєте, що батьки можуть ініціювати кримінальне переслідування  краще порадитися з адвокатом.

ІІІ Етап. Розслідування нещасного випадку.

Спочатку Вам потрібно прослідкувати, щоб Вас випадково не включили в склад комісії з розслідування нещасного випадку. Ви і не маєте права входити в склад цієї комісії, і висновки розслідування можуть бути оскаржені на цій підставі, або їх об’єктивність може бути піддана сумніву.

Те, що Ви не входите в склад комісії, це не означає, що комісія розгляне його без Вас, як свідка. Ви не позбавлені права захищати себе. Якщо Вам є за що хвилюватися підготуйте письмові пояснення, краще з допомогою адвоката або відмовтеся від дачі пояснень на підставі ст. 63 Конституції.

Якщо висновки комісії стосуються Вас, попросіть копію акта розслідування. Якщо Вам відмовлять – зверніться письмово і попросіть письмову відмову. Вони Вам можуть знадобитися.

Уважне дотримання дорожньої карти дозволить Вам повноцінно захистити Ваші права, знизить ризик надходження скарг та судових позовів.

За матеріалами Віталія Гриба

В ЯКИХ ВИПАДКАХ ПРОВОДИТИ РОЗСЛІДУВАННЯ НЕЩАСНИХ ВИПАДКІВ?

10.12.2018

Сніг, ожеледиця та відлига провокують підвищення травматизму, у тому числі дитячого, на вулиці. Нещасні випадки з травмуванням дітей підлягають спеціальному розслідуванню.

Пропонуємо розібратися, які ж саме нещасні випадки підлягають розслідуванню.

Положенням передбачено, що підлягають нещасні випадки, що сталися:

1. Пiд час проведення навчальних занять (лекцiй, урокiв, практичних, лабораторних занять, iнших занять та в перервах мiж ними) вiдповiдно до навчальних, виробничих i наукових планів та розкладу занять;

2. Під час прямування на заняття з одного корпусу навчального закладу до іншого пішки чи на транспорті, якщо це визначено навчальними, виробничими і науковими планами та розкладом занять;

3. Під час проведення позакласних, позашкiльних та iнших заходiв у вихiднi, святковi та канiкулярнi днi, якщо цi заходи здiйснюються пiд безпосереднiм керiвництвом працiвника навчального закладу (викладача, вчителя, вихователя, класного керiвника, майстра виробничого навчання тощо) або іншої особи, яка призначена наказом керiвника навчального закладу за його згодою;

4. Пiд час занять з трудового i професiйного навчання, проведення професiйних, науково-дослiдних i дослiдно-конструкторських робiт, виробничої та навчальної практики, якi проводяться вiдповiдно до навчальних планiв у навчальних закладах або на дiльницях (територiях), що їм належать;

5. Під час роботи у шкiльних лiсництвах, на навчально-дослiдних дiлянках навчального закладу;

6. Пiд час роботи у трудових студентських загонах, учнівських об’єднаннях (таборах працi i вiдпочинку);

7. Під час проведення спортивних змагань, тренувань, оздоровчих заходiв, екскурсiй, походiв, експедицiй, органiзованих навчальним закладом у встановленому порядку;

8. Пiд час перевезень учасників навчально-виховного процесу до мiсця проведення навчання, інших заходiв i назад у разі органiзованого прямування їх на запланований захiд на транспортi або пiшки;

9. Унаслідок вживання алкоголю, наркотичних або інших психотропних речовин, а також унаслідок їх дії (асфіксія, інсульт, зупинка серця тощо) за наявності медичного висновку, якщо нещасні випадки сталися під час проведення занять, інших заходів та робіт, зазначених в абзацах другому - дев’ятому цього пункту.

Окремо хочемо зупинитися на прямуванні дітей на транспорті та пішки. Важливим аспектом цього пункту є  те, що прямування має бути організованим. Приклад виїзд/вихід на екскурсію, добирання дітей шкільним автобусом.

Якщо ж дитина добирається до/з навчання самостійно, тобто без задіювання школи, і отримала травму  під час добирання до навчального закладу, а якщо точніше до входу на територію навчального закладу – розслідування проводити не потрібно, оскільки Положенням це не передбачено. Але для убезпечення можливих претензій, таке розслідування можна провести в порядку, передбаченому Положенням.

Ще один цікавий нюанс з екскурсіями та іншими шкільними вилазками – у разі настання нещасного випадку за межами району – розслідування проводиться районними управліннями освітою за місцем травмування.

Проведення розслідування нещасного випадку потрібно робити. Це в інтересах усіх учасників навчального процесу.

За матеріалами Віталія Гриба

ЗВІЛЬНЕННЯ ЗА АМОРАЛЬНІСТЬ. ЯК ПЕДАГОГУ НЕ ПОТРАПИТИ В ХАЛЕПУ?

30.11.2018

Працівники, які виконують виховну функцію: вчитель, педагог, вихователь — зобов’язані бути людьми високих моральних переконань і бездоганної поведінки.

Ця вимога закріплена законом. Так, Закон України «Про загальну середню освіту» у ч. 1 ст. 24 передбачає, що педагогічним працівником повинна бути особа з високими моральними якостями… Така ж вимога ставиться до педагогічних працівників закладу дошкільної освіти у ч.1 ст. 30 Закону України «Про дошкільну освіту».

У такий спосіб законодавець визначає першим критерієм до можливості особи зайняти посаду педагогічного працівника – особа з високими моральними якостями.

За таких обставин, вчинення педагогічним працівником аморального проступку є одним з проявів невідповідності педагогічного працівника високим моральним якостям, а призначення особи, яка не відповідає таким якостям, є незаконним.

Якщо педагог недостойною поведінкою скомпрометував себе перед учнями, іншими особами, порушив моральні норми, втратив тим самим авторитет, дискредитував себе як вихователь, він може бути звільнений з роботи за п.3 ст.41 Кодексу законів про працю.

Звільнення працівника, який виконує виховні функції та вчинив аморальний проступок, допускається за наявності двох умов:

• проступок повинен бути підтверджений фактами;

• його вчинення не сумісне з продовженням роботи, що має виховну функцію.

Такого висновку дійшов Верховний Суд України у постанові від 22.03.2017 (справа No6-3135цс16).

При  цьому, звільнення педагога  за аморальний проступок  можливе за вчинення ганебного вчинку як на роботі, так і за її межами. Тобто, розміщення фото у соціальних мережах теж може бути підставою для звільнення за  вчинення ганебного вчинку.

Рекомендації щодо розміщення фото у соціальних мережах, які не лише не дадуть приводу для звільнення, але й не дадуть приводу навіть для розмови у цьому напрямку.

1.     Найпростіша і найефективніша рекомендація – поставте на аватарку фото в стилі «на паспорт» і більше взагалі не розміщуйте  фотографій в соціальних мережах.

2.     Хочете розмістити фото уникайте фото у нижній білизні чи купальних костюмах, фото, які можуть бути сприйняті як пристрасні чи закохані. Не варто розміщувати фото у непристойних позах, незастібнутому чи приспущеному одязі, фото, на яких Ви цілуєтесь, цілуєте або робите вигляд, що цілуєте, приготувалися до поцілунку, тощо. Уникайте фото з місця відпочинку, де Ви палите, споживаєте алкогольні напої.

3.     В мережі Фейсбук Ви можете налаштувати свої публікації таким чином, що Ваші фото можуть побачити лише фейсбук-друзі (або лише вибрані друзі). Тут необхідно проявити обережність. Коло людей, які бачать Ваші публікації можна налаштувати як для кожної публікації окремо так і налаштувати публікацію за замовчуванням.

Окрім фото, уникайте публікацій та коментарів, які можуть бути сприйняті (незалежно від того, як Ви це сприймаєте), що Ви агітуєте споживання алкоголю, наркотиків, тютюнопаління, нічні розваги, статеві стосунки, насильство і жорстокість як по відношенню до дітей, так і по відношенню дорослих людей або тварин.  Вам також слід уникати розмов про зміну влади, особливо в неконституційний спосіб.

Загалом, якщо розбирати питання аморального проступку, воно достатньо глибоке і неоднозначне, немає чітких меж, а отже це непахане поле для юристів.

За матеріалами Віталія Гриба

ЩО РОБИТИ - ДИТИНА ПРИХОДИТЬ З СИНЦЯМИ? ПЕРШІ КРОКИ ПЕДАГОГА І КЕРІВНИКА

29.11.2018

Відповідь на це питання міститься у Законі України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», який відносить заклади та установи освіти до складного державного механізму, який покликаний боротися з домашнім насильством.

Законом передбачено,  що заклади освіти:

1) проводять з учасниками навчально-виховного процесу виховну роботу із запобігання та протидії домашньому насильству;

Коментар: Хочу звернути увагу, що відповідно до ст. 52 Закону України «Про освіту» учасниками освітнього процесу є не лише здобувачі освіти а й інші категорії : педагогічні, науково-педагогічні та наукові працівники; батьки здобувачів освіти; фізичні особи, які провадять освітню діяльність;інші особи, передбачені спеціальними законами та залучені до освітнього процесу у порядку, що встановлюється закладом освіти.

2) повідомляють не пізніше однієї доби службу у справах дітей, уповноважені підрозділи органів Національної поліції України у разі виявлення фактів домашнього насильства стосовно дітей або отримання відповідних заяв чи повідомлень;

3) проводять інформаційно-просвітницькі заходи з учасниками навчально-виховного процесу з питань запобігання та протидії домашньому насильству, у тому числі стосовно дітей та за участю дітей, приділяючи особливу увагу формуванню небайдужого ставлення учнів до постраждалих дітей, усвідомлення необхідності невідкладного інформування вчителів про випадки домашнього насильства, що стали їм відомі, повідомлення про такі випадки до кол-центру з питань запобігання та протидії домашньому насильству, насильству за ознакою статі та насильству стосовно дітей;

4) організовують роботу практичного психолога та/або соціального педагога з постраждалими дітьми;

5) взаємодіють з іншими суб’єктами, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству;

6) звітують центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, про результати здійснення повноважень у цій сфері у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству.

Так зазначено у Законі, на його основі розроблений Порядок взаємодії, у якому під кальку написана ця ж стаття закону.

Дії вчителя, вихователя якщо дитина регулярно приходить  з синцями або прийшла з серйозною травмою:

1.     Оглянути травму.

2.     Розпитати про обставини травмування дитину та батьків.

3.     За необхідності організувати надання медичної допомоги.

4.     У разі виникнення підозри, що дитина зазнала домашнього насильства - та написати доповідну, у якій так і зазначити, що з характеру травми та поговоривши з дитиною можна зробити припущення що травма (описати синця, поріз, крововилив, приблизний розмір та приблизну локалізацію). Якщо в закладі є медсестра, можна спільно оглянути і описати.

5.      Якщо ж дитина підтвердила, що травма заподіяна внаслідок домашнього насильства – невідкладно  повідомити  керівника закладу та теж написати доповідну. Якщо дитина, відповідно до рівня розвитку здатна написати коротке пояснення щодо виявленої травми нехай напише пояснення, яке прикладете  до доповідної.

Дії керівника навчального закладу

1. Якщо травма незначна передає доповідну відповідальному працівнику.

2. Організовує інформування Національної поліції та службу у справах дітей та внесення відомостей до журналі реєстрації фактів виявлення (звернення) про вчинення домашнього насильства та насильства за ознакою статі (закладу освіти) якщо :

· травма серйозна (спричинила розлад здоров’я, несумісний з подальшим перебуванням у навчальному закладі);

·  дитина підтвердила домашнє насильство;

·  у разі систематичного виявлення підозрілих травм і це третя доповідна записка по цій дитині.

Дотримання дорожньої карти дозволить Вам повноцінно захистити Ваші права, знизить ризик надходження скарг та судових позовів.

За матеріалами Віталія Гриба

ЧИ МОЖНА УЧНЯМ МИТИ ПІДЛОГИ В КЛАСІ?

29.11.2018

Чи зобов’язана  дитина (чергова) мити підлогу та до яких робіт можна залучати дитину? З точки зору обов’язку чергового, то такий обов’язок має бути відображений у Правилах внутрішнього розпорядку для учнів. А ось з точки зору як, в який спосіб, і з якого віку можна залучати дитину до різного роду робіт, вказане питання відноситься до санітарно-епідеміологічного законодавства.

На загальноосвітні навчальні заклади I, I-II, I-III ступенів, спеціалізовані школи I, II, III ступенів, гімназії, ліцеї, колегіуми, що проектуються, будуються, реконструюються та ті, що існують, незалежно від тилу, форми власності і підпорядкування поширюються Державні санітарні правила і норми влаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчально-виховного процесу ДСанПіН 5.5.2.008-01, затверджені Постановою Головного державного санітарного лікаря України 14.08.2001 N 63 та погодженого Листом Міністерства освіти і науки України 05.06.2001 N 1/12-1459.

Вказаний СанПіН містить цілий розділ 12 присвячений санітарно-гігієнічній освіті учнів, формуванню здорового способу життя, самообслуговуванню.

Одним із основних аспектів формування здорової особистості дитини шкільного віку є гігієнічне навчання і виховання.

Гігієнічне виховання учнів проводять вчителі, медичний персонал, батьки.

Самообслуговування повинно організовуватися у відповідності з віком, статтю, фізичними особливостями і станом здоров'я дітей, базуючись на гігієнічних вимогах та вимогах до охорони їх здоров'я. Робота із самообслуговування повинна проводитися за участю вчителів, класних керівників і медичних працівників.

Роботу із самообслуговування слід проводити з урахуванням двох напрямів:

- попередження забруднення земельної ділянки і навчально-побутових приміщень;

- очищення земельної ділянки та побутових приміщень від забруднення.

У процесі самообслуговування учні можуть виконувати прибирання класів, кабінетів, лабораторій:

- наприкінці кожного дня (учні 5-12 кл.);

- генеральне прибирання кожного тижня і місяця (учні 9-12 кл.).

Тривалість самообслуговування для учнів 2-4 класів у загальноосвітньому навчальному закладі не повинна перевищувати 1 години на тиждень, а для учнів 5-12 класів - 2 години на тиждень.

Одноразова тривалість роботи із самообслуговування не повинна перевищувати для учнів 2-4 класів 30 хвилин, 5-9 класів - 45 хвилин, 10-12 класів - 1,5 години. Роботу необхідно проводити у спеціальному одязі. Усі види прибирання здійснюються лише вологим методом з наступним провітрюванням приміщень. У навчальному приміщенні необхідно передбачити місце для зберігання прибирального інвентарю, спецодягу та мила. Миття підлоги дозволяється школярам з 10 років при обов'язковому використанні швабри.

Допускається участь учнів (чергові класи) в накриванні обідніх столів (при використанні санітарного одягу). Перебування учнів у виробничих приміщеннях харчоблоку забороняється.

Учні не допускаються до виконання робіт, що небезпечні для їх життя та здоров'я, створюють загрозу зараження інфекційними хворобами:

- робота із значним фізичним навантаженням (допустима вага вантажу п. 8.4);

- робота з електроприладами;

- миття вікон, очищення даху і проїжджих частин вулиць від снігу, льоду;

- очищення освітлювальної апаратури, вентобладнання та витяжних шаф;

- перенесення скла та виробів із нього;

- прибирання санвузлів, умивальних та кімнат гігієни, медичних та допоміжних приміщень, сходів, рекреаційних приміщень, майстерень, спортивних приміщень, актового залу, харчоблоку, роздаткової, буфету, обіднього залу;

- прання постільної білизни;

- винесення та вивезення відходів;

- догляд за дорослими і хворими тваринами, птахами;

- догляд за дітьми, хворими на інфекційні хвороби;

- робота з хімічними речовинами (крім уроків хімії);

- робота у котельнях;

- проведення нічних чергувань.

Учні 2-4 класів можуть брати участь у прибиранні території школи, доглядати за квітами, учні 5-12 класів - у генеральному та щодобовому поточному прибиранні ділянки (підмітати, очищувати від снігу, саджати дерева).

За матеріалами Анатолія Гриба

Незвичайні способи малювання для дітей різного віку

28.11.2018

Проект «Розвиток дитини» пропонує батькам, вихователям та вчителям тринадцять оригінальних завдань для розвитку зорового сприйняття, спостережливості, просторового мислення, дрібної моторики.

Виконуючи завдання, дитина вчитиметься втілювати творчий задум у готовий виріб, пізнавати себе через художньо-творчу діяльність, інтегрувати в творчі завдання власні інтереси, уподобання, набутий мистецький досвід сприйняття й відтворення.

Домалюй і розмалюй: завершуємо малюнки. Цей комплект з 8-ми завдань допоможе дитині розвинути навички малювання й сформувати уявлення про симетрію. У кожному завданні дитині пропонуються 4 неповні малюнки, в 2-х з яких відсутню частину зображення потрібно домалювати за пунктирними лініями, а в інших двох – самостійно.

Домалюй тварин: розвиваємо навички малювання й уважність. Цей комплект завдань допоможе дитині розвинути навички малювання й стати більш уважною, а також запам’ятати зовнішній вигляд деяких тварин і птахів.

Малюємо листочки-пташки, розвиваємо фантазію. Це завдання допоможе дитині розвивати асоціативне мислення у процесі художньо-творчої діяльності. Дитині пропонується розглянути листочки й перетворити їх на строкатих пташок.

Малюємо однією лінією. Це завдання допоможе формувати художньо-продуктивну компетентність дитини, розвивати мислення у процесі творчої діяльності. Дитині пропонується: розглянути малюнки, намальовані однією лінією, спробувати повторити по пунктирним лініям, намалювати малюнки самостійно.

Малюємо двома руками. Цей комплект завдань за унікальною методикою допоможе дитині розвивати моторику рук і синхронізувати обидві півкулі головного мозку. Комплект складається з 9-ти завдань, у яких дитині потрібно намалювати й розмалювати одночасно обома руками різні малюнки.

Намалюй зовнішність за словесними описами. Цей комплект завдань допоможе дитині навчитися розуміти словесні описи зовнішності й уявляти відповідні портрети, розвинути навички читання й малювання. У кожному завданні дитині пропонується прочитати описи зовнішності двох людей (істот), а потім доповнити зображення їхніх облич відповідними деталями.

Випадкове малювання: створюємо малюнки з елементів. Цей комплект завдань спрямований на розвиток навичок малювання. Завдання містять 6 варіантів зображення кожного елемента малюнка (відповідно до значень на гранях кубика). Дитині пропонується підкинути кубик 4 рази, щоразу визначаючи вигляд наступного елемента малюнка. Непередбачуваність результату інтригує: зрештою, дитина зможе намалювати багато несхожих одне на одного малюнків.

Відгадай та намалюй: загадки на різні теми. Цей комплект завдань спрямований на розвиток логічного мислення, уяви, кмітливості, навичок читання та письма. У кожному з семи завдань дитині пропонується відгадати чотири загадки на одну з тем, а також намалювати та записати відповіді до кожної у спеціально відведених місцях.

Фантазуємо та малюємо чудернацький потяг. Завдання допоможе дитині розвивати творчу уяву, допитливість, сміливість і гнучкість мислення. Дитині пропонується розглянути, що намалював художник, придумати та зобразити свій унікальний потяг.

Малюємо та рекламуємо: придумуємо дизайн. Цей комплект допоможе дитині розвинути навички малювання та письма. Він містить 8 завдань, у кожному з яких дитині пропонується спочатку розмалювати готовий дизайн якогось продукту, а потім придумати та намалювати власний дизайн і написати рекламний текст про цей продукт.

Дивовижний ліс. Малюємо дерева. Це завдання допоможе дитині розвивати асоціативне мислення у процесі художньо-творчої діяльності, формувати екологічну культуру. Дитині пропонується розмалювати малюнки, домалювати дерева, придумати та розмалювати візерунки на їхніх кронах.

Домалюй відсутні частини малюнка. Цей комплект завдань допоможе дитині розвинути спостережливість і кмітливість, логічне та творче мислення, уміння робити умовиводи (індуктивні та дедуктивні) й ретельно аналізувати сюжетні елементи запропонованого зображення. У кожному завданні дитині треба уважно подивитись на малюнок, перевірити, чи кожний його елемент зображено правильно, чи наявні на ньому всі важливі частини, та домалювати їх, якщо вони відсутні.

Доповни сюжет малюнка. Комплект завдань покликаний сприяти розвитку уяви, фантазії, творчого мислення дитини. У завданнях дитині потрібно доповнити сюжет малюнка, частина з якого вже зображена на аркуші в якості стимулу та натхнення, а потім розмалювати готовий витвір за власним бажанням.

Кожне завдання можна роздрукувати на звичайному або кольоровому принтері та використовувати необмежену кількість разів. Завантаження завдань для дітей доступне для користувачів сайту після швидкої реєстрації.

За матеріалами сайту МОНУ

УРЯД СХВАЛИВ ПОЛОЖЕННЯ, ЩО ГАРАНТУЄ ДІТЯМ ДОСТУПНУ ОСВІТУ ТА РЕАБІЛІТАЦІЮ В САНАТОРНИХ ШКОЛАХ

28.11.2018

В Україні продовжать роботу санаторні школи, де можуть отримувати загальну середню освіту діти, що потребують тривалого лікування. Як саме відбуватиметься робота таких закладів, прописано в Положенні про санаторну школу, яке сьогодні, 21 листопада 2018 року, затвердив Уряд України.

«Наразі в Україні санаторні школи – це єдиний тип закладу загальної середньої освіти, де діти можуть поєднувати реабілітацію з навчанням. Там одночасно працюють медичні та педагогічні працівники. У них передбачено режим подовженого дня, що дає кожній дитині можливість і підтримувати здоров’я, і набувати потрібні знання та компетентності. Причому, це може бути на різних рівнях освіти – від дошкільної до профільної», – зазначив заступник Міністра освіти і науки України Павло Хобзей.

Навчання в санаторній школі відбувається за індивідуальним підходом, індивідуальною освітньою траєкторією та в оздоровчо-щадному режимі. Його визначає медико-педагогічна комісія закладу, яка моніторить стан здоров’я та особливості розвитку кожної дитини. Для тих учнів, які мають труднощі у навчанні, Положення передбачає можливість проведення додаткових індивідуальних, групових занять та консультацій.

Організацію освітнього процесу здійснює школа, на території обслуговування якої знаходиться медзаклад.

При цьому необхідні умови (приміщення) для організації освітнього простору має забезпечити керівник лікарні.

Щоб школа могла створити такий клас, медзаклад має повідомити її про кількість дітей шкільного віку, які перебувають на стаціонарному лікуванні, в розрізі вікових категорій.

Передбачено, що в лікарні, якщо це дозволяє стан здоров’я дитини, проводитимуться і контрольні, і ДПА – це дозволить дитині після завершення лікування підтвердити набуті знання спеціальною довідкою та продовжити навчання, а не перескладати предмети.

При лікарнях існуватимуть і звичайні класні журнали, і розклад, в них завозитимуть підручники.

Щоденне навантаження на учня не зможе перевищувати 3 навчальні години на день для початкової освіти та 4 навчальні години – для базової середньої та профільної середньої освіти.

Санаторні школи забезпечують навчання для дітей з такими видами захворювань:

сколіоз,

цукровий діабет,

малі та неактивні форми туберкульозу,

захворювання серцево-судинної системи,

психонервологічні захворювання,

хронічні неспецифічні захворювання органів дихання та травлення.

Термін перебування дитини в інтернаті санаторної школи встановлюється індивідуально за лікарським призначенням. Як правило, він становить не більше року.

Для того, щоб посилити батьківську відповідальність за дітей, що навчаються у санаторних школах-інтернатах, Положення забороняє батькам залишати дітей у закладі на канікули. У випадку, якщо вони хочуть лишити дітей у школі на вихідні, батьки мусять повідомити про це відповідні соціальні служби.

Гранична наповнюваність класів в санаторних школах – 20 учнів. Тривалість уроку – залежно від класу – від 35 до 45 хвилин, а окремих індивідуальних чи групових занять – 20 та 40 хвилин відповідно. Для кожного з видів шкіл відповідно до захворювань їх вихованців прописано особливості організації навчання та лікування.

За матеріалами сайту МОНУ

МОН розробило положення про сертифікацію вчителів

28.11.2018.

Міністерством освіти і науки розроблений проект Положення про сертифікацію педагогічних працівників.

Документ, після його затвердження, встановить засади функціонування системи сертифікації педагогічних працівників закладів освіти та порядок її проведення.

Передбачається, що сертифікація вчителів складатиметься з двох етапів.

На першому етапі відбуватиметься оцінювання професійних компетентностей учасників сертифікації шляхом незалежного тестування. Організацією тестування займатимуться Український центр оцінювання якості освіти та його регіональні центри.

Зокрема, УЦОЯО забезпечуватиме наповнення банку завдань зовнішнього незалежного оцінювання завданнями, укладатиме тести для ЗНО, розроблятиме загальні характеристики тестів, схеми нарахування балів за виконання завдань тестів та здійснюватиме інші заходи пов'язані з проведенням тестування.

Для кожного учасника сертифікації буде створено електронний кабінет. Результати тестування будуть визначатись впродовж 15 днів з моменту проведення тестування.

Другий етап сертифікації передбачатиме вивчення та експертне оцінювання практичного досвіду роботи вчителя. За організацію експертного оцінювання відповідатиме Державна служба якості освіти та її територіальні органи.

Зокрема, служба якості освіти, затвердить критерії та порядок вивчення практичного досвіду роботи учасника сертифікації, розробить уніфіковані форми для оцінювання практичного досвіду роботи та відповідні методичні рекомендації експертам щодо їх заповнення.

Також Державна служба якості освіти затвердить загальний список експертів, які можуть залучатися до проведення сертифікації.

Склад експертної групи, яка вивчатиме практичний досвід роботи вчителя безпосередньо в закладі освіти, не може бути менше двох осіб. Експерти не повинні мати конфлікту інтересів з учасниками сертифікації.

За результатами вивчення практичного досвіду роботи учасника сертифікації експертна група готуватиме експертний висновок, який має містити загальну кількість набраних учасником сертифікації балів.

Окрім цього, у процесі сертифікації кожен учитель має зафіксувати свою педагогічну майстерність з формування ключових компетентностей і наскрізних вмінь учнів у створеному ним електронному портфоліо.

Для створення е-портфоліо учасник має зробити відеозапис проведеного ним навчального заняття чи фрагментів навчальних занять загальним обсягом від 15 до 30 хвилин, зробити опис проведеного ним навчального заняття та зробити самооцінювання своєї педагогічної діяльності відповідно до спеціальної анкети.

Визначення результатів сертифікації здійснюватиметься міжвідомчою експертною комісією, до складу якої будуть включені представники МОН, УЦОЯО та Державної служби якості освіти. До складу комісії також можуть входити представники громадськості.

Зазначена комісія прийматиме рішення щодо результатів сертифікації шляхом установлення порогових балів за кожною зі складових сертифікації.

Сертифікат отримають учителі, кількість набраних балів яких за кожною зі складових сертифікації дорівнюватиме або перевищуватиме встановлені комісією порогові бали.

Сертифікація має здійснюватись на добровільних засадах з метою підвищення престижності педагогічної праці та заохочення вчителя до особистісного і професійного зростання.

У разі успішного проходження сертифікації, учитель отримає доплату у розмірі 20% посадового окладу, а також зарахування сертифікату як проходження атестації.

Планується, що Міністерство освіти спільно з Державною службою якості освіти та Українським центром оцінювання якості освіти у 2019 році проведуть пілотний проект із сертифікації двох тисяч педагогічних працівників у кожній з областей та Києві.

За матеріалами сайту МОНУ

5 причин, чому дітям корисно вивчати IT-науки

27.11.2018

Ідеальний час для вивчення IT-технологій - дитинство. Сучасні діти щодня проводять за комп'ютерами, планшетами та телефонами по кілька годин, чому ж не додати до цього трохи користі? Поки у дитини є вільний час, її мозок схоплює великий обсяг інформації «на льоту», нові знання засвоюються ефективно.

Занурення в IT-науку можна розпочинати вже в дошкільному віці - саме так вважають і в Академії професій майбутнього. Тут курси для дітей стартують з 4 років. В академії теорію пізнають через практику, вчаться на конкретних прикладах, використовують ігрові методики і намагаються максимально розкривати таланти кожної дитини. Чому варто вже зараз зайнятися IT-освітою свого малюка?

Розвиток логічного мислення

Програмування, як і інші IT-науки, вчить дитину мислити і міркувати логічно, бути дисциплінованою і використовувати комплексний підхід для вирішення завдань. При роботі над конкретним завданням учні аналізують, шукають помилки, вчаться порядку та уважності.

IT-школа пропонує курси зі створення сайтів і додатків: працюючи над новим продуктом, школяр уявляє в деталях, що і яким чином буде функціонувати. Програмування вчить дітей мислити структуровано, організовувати завдання і планувати, розуміти взаємозв'язок між предметом і діями. Програмування можна назвати стрункою логікою, яка відіграє важливу роль у всіх сферах життя.

Розкриття творчих здібностей

Діти відчувають потребу в самореалізації - IT-освіта надає їм масу можливостей для цього. Після цілого дня, проведеного в школі чи дитячому садку, немає нічого кращого, ніж зайнятися тим, що подобається дитині. Маленьким геніям життєво необхідно творити: комп'ютерні курси для дітей навчать їх створювати свої світи в іграх, цікаві веб-сайти і корисні мобільні додатки.

Розкрити творчі здібності вийде не тільки через програмування. Зробити це можна і за допомогою курсів відеоблогінгу, яким цікавляться зараз багато школярів, враховуючи популярність блогів.

Розширення можливостей працевлаштування

Програмісти, розробники сайтів, відеоблогери, аніматори, інженери 3D-друку і системні адміністратори досить затребувані на ринку праці. Навіть якщо в майбутньому дитина вирішить будувати кар'єру в іншій спеціальності, базові навички, отримані в IT-освіті, їй обов'язково знадобляться у житті.

У найближчі роки тенденція розвивати свій бізнес через інтернет навряд чи зміниться. У кожної компанії є свій сайт, багато з них розробляють власні програми, тому попит на працівників IT-сфери залишається високим.

У цифрову епоху володіння іноземною мовою і знання основ програмування свідчать про освіченість потенційного співробітника. Розвинуте логічне мислення - солідний плюс у резюме.

Підвищення мотивації до навчання

У багатьох дітей низька мотивація до навчання в загальноосвітній школі і немає бажання вивчати точні науки. Тоді як заняття в середовищі однодумців підвищують інтерес і підсилюють мотивацію до отримання нових знань і навичок.

Навчання в it-школі дозволяє поліпшити успішність з геометрії, фізики, англійської мови. Знання з цих предметів знадобляться на уроках програмування і не тільки. У підсумку виграє сама дитина - оцінки в основній школі стають кращими, а матеріал на комп'ютерних курсах сприймається легше.

Придбання комунікативних навичок

Візуальне програмування, дизайн та розробка комп'ютерних ігор, 2D анімація, робототехніка для дітей - всі ці курси в Академії професій майбутнього передбачають і самостійну, і постійну командну роботу. В ході навчання дитина розуміє, як важливо слухати і чути інших, вміти знаходити компроміс і домовлятися, відстоювати свою точку зору.

Працюючи в команді, діти вчаться один в одного, переймають досвід, розуміють, що злагоджені дії дозволяють швидше домогтися результатів. Вони стають більш комунікабельними, що допомагає їм адаптуватися в соціумі і в майбутньому знайти хорошу роботу.

Це лише п'ять причин корисності і важливості вивчення IT наук для дітей, але насправді їх значно більше. В Академії професій майбутнього дитина отримує поглиблені знання в сфері програмування, робототехніки та конструкторського моделювання. Учні знайомляться з реальним світом IT-технологій і виконують завдання в приємній компанії однолітків. IT-школа допомагає кожній дитині реалізувати себе і в майбутньому знайти престижну і високооплачувану роботу.

МОН: перелік шкільних документів скорочено на 22%

26.11.2018

У Міністерстві освіти і науки заявляють, що нова Інструкція з діловодства для закладів загальної середньої освіти скорочує рекомендований перелік шкільної документації на 22%. Про це йдеться у коментарі освітнього відомства щодо набрання чинності новою інструкцією з шкільного діловодства.

За словами міністра освіти і науки Лілії Гриневич, робота над документом, до якої були залучені експерти, працівники МОН та громадські організації, тривала декілька років.

«Окремо проводилося опитування вчителів, щоб визначити, від яких саме вимог вони страждають найбільше. На жаль, у процесі погодження документів, зокрема з Державною архівною службою, нам довелося скоротити перелік новацій, але навіть так вийшов документ, що упорядковує систему документообігу та зменшує бюрократичне навантаження на адміністрацію школи та кожного вчителя», – наголошує Лілія Гриневич.

У відомстві також зазначають, що інструкція є типовою, а відтак кожна школа на її основі розроблятиме власну. Це дозволить закладам освіти організувати діловодство з урахуванням своїх особливостей, а також убезпечить від надмірних вимог органів управління освітою.

«Необов’язковими стають плани роботи класних керівників, вихователів, бібліотекарів, методичних об'єднань, гуртків, спортивних секцій, поурочні плани, що складались на основі календарно-тематичних. Відтепер ці документи можуть створюватись лише за рішенням педагогічної ради закладу освіти та мати довільну форму й структуру, що має полегшити щоденну роботу вчителя», - підкреслюють у Міносвіти.

Довільну форму передбачено і для календарно-тематичних планів, головною вимогою до яких залишається відповідність навчальній програмі. У цьому випадку має бути забезпечена автономія та академічна свобода кожного вчителя.

Водночас з нової інструкції вилучено неактуальні на сьогодні положення щодо створення документів за допомогою табуляторів, машинописного способу зазначення виду документа, фіксації створених документів на магнітних носіях, а також вимогу щодо зберігання усієї ділової документації у спеціально обладнаних шафах.

«Вдалося також досягти зменшення терміну зберігання окремих документів. Виокремлено в окрему групу документів накази з адміністративно-господарських питань та накази з кадрових питань особового складу тимчасового зберігання, що мають зберігатися усього 5 років. Така норма покликана оптимізувати процес знищення документації, термін зберігання якої сплинув порівнюючи з іншими групами наказів, що можуть зберігатись постійно або 75 років», - наголосили у Міністерстві освіти і науки.

За матеріалами сайту МОНУ

Про деякі особливості освітньої нацполітики

26.11.2018

Так вийшло, що автору за свою більш ніж сорокарічну професійну педагогічну діяльність випало власним спинним мозком пізнати особливості освітньої політики:

авторитарної радянсько-імперської заідеологізованої системи;

реально демократичних закордонних систем сталого освітнього розвитку;

перехідної системи на зорі незалежності;

розбалансованої системи компромісів між старим і новим теперішнього часу.

Дозволю собі нагадати деякі очевидно назрілі напрямки/лінії змін в актуальній освітній політиці, які у нас ігноруються десь методом замовчування, а десь відтермінуванням під приводом «браку коштів».

Оцінювання

Ще років з десять тому не тільки ректори університетів, а й українська спільнота базового рівня активно протидіяла намірам впровадження вступу до ВНЗ виключно на основі сертифікатів ЗНО. З прийняттям нового рамкового закону «Про освіту» опір майже зник, але наміри повернути на старе не зникли.

Минулого року і процедура державної підсумкової атестації для випускників 11-х класів набула статусу по-справжньому державної, бо стала здійснюватися у форматі незалежної зовнішньої атестації на базі тестувань УЦОЯО.

На часі постає актуальним впровадження окрім пріоритетних особі предметних ДПА, поєднаних з процедурою отримання сертифіката ЗНО, ще й такої ДПА у форматі ЗНО з певного комплексу загальноосвітніх предметів.

Такий проект має підстави для впровадження з тією метою, щоб:

по-перше, зняти проблеми, пов’язані з високим рівнем суб’єктивної залежності та, відповідно, низьким рівнем об’єктивності середнього балу атестата;

по-друге, уберегти старшокласників від душевної дихотомії через думку про існування «непотрібних» йому предметів.

Учнів базового циклу навчання (5 – 9 класи) має також по закінченню 9-го класу очікувати оцінювання у форматі ЗНО.

І не як покарання, а системний засіб для переходу до старшої ланки загальної середньої освіти відповідно до особистих профільних уподобань та рівня спроможності відповідати визначеним для того держстандартам.

Аналогічно й щодо вчителів постає вкрай актуальною потреба у впровадженні, замість суб’єктивно залежної процедури атестації, нового механізму сертифікації у формі зовнішнього незалежного комплексного оцінювання (предмет + педагогіка + технології).

Інтеграція

Життя - це постійний процес вибору яким шляхом піти. І тут у нас, педагогів, також точка роздвоєння: або ми «сідаємо» на цього «коня» - інтеграцію, або ми їй всіляко протидіємо. Прямо чи опосередковано.

Для, хто працював у країнах, історично пов’язаних з французькою моделлю організації освіти, несподіваним було те, що там фізику та хімію веде одна людина. Але після занурення у їх «практику, яка працює», дуже швидко прийшло розуміння того, що такий підхід для учнів є значно кращим, ніж роздільний. Вчитель, скажімо, на фізиці не дублює матеріал, який вже було пройдено у споріднених тематичних розділах програми з хімії, чим системно досягається оптимальний режим навантаження на учня.

А ще під час дослідження фундаментальних природних явищ учні щораз отримують більш глибокі пояснення, бо ті весь час опираються на елементи міжпредметного зв’язку, адже останні у вчителя як-то кажуть «не виходять з голови». Крім того, такий системний підхід автоматично забезпечує більше поле для реалізації принципу врахування індивідуальних особливостей учнів, бо на двох різних предметах в учня один і той же освітній «тренер».

У ще більшій мірі система отримує зиск від такої інтеграції двох предметів під час випускного зовнішнього оцінювання - учень за один «підхід» проходить комплексне тестування із фізики, і з хімії. Ліцеїст дещо іншого профілю має подібне ЗНО вже з поєднанням хімії та біології, а інший - історії та географії.

Наші ж наміри з інтеграції шкільних предметів через підготовку спеціальної програми та відповідного їй підручника підсвідомо враховують ту традицію, що наш старшокласник має продовжувати «тягти» весь комплекс з двадцяти обов’язкових предметів, що мав до того у 5 – 9 класах.

Далі починаються розмови про необхідність спеціальної підготовки окремих вчителів і … наступає стан паніки - система до такого не готова! Це при тому, що у тисячах сільських, а подекуди й міських, наших шкіл десятиліття працюють вчителі, котрі ведуть чи не по п’ять предметів і … паніки немає.

Переконаний, що інтеграція може бути:

десь як інтеграція на рівні особи вчителя, який веде два споріднених предметів;

десь як інтеграція на рівні змісту, коли певний комплексний курс подається для групи учнів з різних класів відповідно до їхніх освітніх пріоритетів;

десь як інтеграція контингенту старшокласників з декількох класів, щоб усунути дублювання загальноосвітньої підготовки під час переходу їх закладів вищої освіти.

Структура

Широке застосування принципу інтеграції дасть можливість провести й зміну структури та змісту освіти.

У наших умовах, коли в основі шкільної освіти лишається класно-урочне навчання одного й того ж складу учнів від 1-го до 11-го класу, робота з осучаснення змісту та структури загальної середньої освіти досі ніяк не вийде на рівень системного виміру.

Звісно, потрібен перехід до кардинальної нової для нас структури освіти, у якій має з’явитися справжня профільно-цільова освіта старшокласників.

Після базового освітнього етапу повна загальна середня освіта сучасного рівня якості має передбачати її здобуття на поглибленому змісті того чи іншого профільного циклу предметів. Саме циклу, а не одного-двох профільних предметів з основ наук, бо навчання старшокласника ще залишається загальноосвітнім, а не професійним.

Тому забезпечити по-справжньому ефективне навчання старшокласників методом простого переводу учнів з 9-го до 10-го класу у «рідній» школі та ще й в умовах збереження структури предметів основної школи є неможливим. У розвинених освітніх системах вчать кожного окремого старшокласника в одно- чи багатопрофільному ліцеї, але ніколи у тому самому класі, що сформувався ще у початковій школі.

При цьому, якщо й бувають багатопрофільні заклади, то ніяк не у вигляді традиційних пострадянських закладів І – ІІІ ступеня, більшість з яких має один-два випускних класи.

Але, попри очевидну абсурдність такої практики, у нашій системі освіти заклади щороку звітують про обсяги охоплення учнів 10-11 класів профільним навчанням.

Суспільство вводять в оману, коли заявляють, що мережу профільних ліцеїв для випускників 9-х класів можна запровадити лише з 2029 року, коли прийде «новий» учень і буде підготовлено «нового» вчителя. У нас і зараз є тисячі педагогів, здатних організувати діяльність академічних ліцеїв за всіма міжнародними вимогами до ліцейського формату надання освіти.

Звісно, проблемою було і лишається гідне фінансування освітньої сфери та відсутність проактивного ставлення до навчання у багатьох учнів.

Для формування такої риси освітній системі потрібно запровадити, як мінімум, наступне:

впровадити механізм сепарації/селекції учнів на етапі вступу до старшої ланки;

по-друге, перейти до таких організації навчання учнів, які б передбачали їх активну самостійну роботу над складним (відповідно до віку) новим матеріалом під тренерським супроводом вчителя.

Звертаю увагу, що за такої організації навчання учнів кардинально змінюється роль вчителя. Вчитель стає модератором/коучем, замість того щоб виконувати традиційну роль з «пояснення нової теми».

Соціалізація

Проект «Нова українська школа» акцентує увагу на необхідності формування соціально-громадської компетентності та підприємливості:

Соціальні та громадянські компетентності - усі форми поведінки, які потрібні для ефективної та конструктивної участі у громадському житті, на роботі. Уміння працювати з іншими на результат, попереджати й розв’язувати конфлікти, досягати компромісів.

Підприємливість - уміння генерувати нові ідеї й ініціативи та втілювати їх у життя з метою підвищення як власного соціального статусу та добробуту, так і розвитку суспільства і держави. Здатність до підприємницького ризику.

Звісно, найгіршим варіантом реалізації таких освітніх потреб було б запровадження окремих предметів з такими назвами. Адже ці компетенції формуються як навчальним процесом із вивчення змісту кожного предмета, так і всім укладом життя закладу освіти.

Перший приклад того як це робиться за кордоном: кожного нового навчального року учні з особливою цікавістю йдуть до закладу, щоб побачити своїх НОВИХ однокласників, бо адміністрація з метою практичної реалізації цієї потреби (соціалізації) наново «перемішує» контингент паралелі.

Другий: закордонні ровесники наших учнів з не меншим інтересом чекають оновлений список вчителів, які будуть вести у них навчальні предмети. У нас же кожен вчитель має «свій» клас, який він «оберігає» від інших колег, бо ж це його «друга сім’я».

Уявіть собі «практику, яка працює» за якої старшокласники, попри наявність ліцейської їдальні, організовують діяльність окремого ліцейського кафетерію, у якому всі роботи здійснюють по черзі самі, без втручання дорослих. На перервах, без пропуску занять. Закупка товару – після занять.

А ще ліцеїсти мають право на десяток днів для цільових навчальних екскурсій під час навчальних занять за розкладом. Наприклад, вони пишуть програму відвідування іншої країни, розподіляють відповідальних за тематичними розділами звіту про поїздку, протягом року здійснюють соціальні проекти для того, щоб заробити для оплати витрат на поїздку більшу частину її бюджету, бо місцева влада виділяє лише частину, а з гаманця батьків можна взяти лише на кишенькові витрати.

Наші ж організатори освіти досі вважають, що на кожну освітню компетенцію достатньо ввести окремий предмет, щоб на уроках розповісти про здоров’я, сплату податків та форми підприємливості чи правила безпеки, або специфіку шлюбного життя і … тоді все буде «Окей» - мета буде досягнута.

І це попри те, що реальне життя не надає жодних підстав так вважати.

Генеральний директор «Майкрософт Україна» Надія Васильєва констатує: «… у чому проблема нашої ІТ-освіти? У тому, що всі хочуть працювати індивідуально. Ти приходиш, сідаєш за комп'ютер і щось там робиш один. А в реальному житті всі розробники працюють у командах. Чому іноді складно працювати з українськими розробниками? Бо кожен сам по собі, а разом робота не клеїться. Насправді проблема української технологічної, інженерної сфери та сфери ІТ у тому, що учні, які роблять класну роботу, не вміють взаємодіяти, а відтак вони не можуть стати керівниками крутих проектів і залишаються тільки гвинтиками».

Доброчесність

У ситуації кризи якості освіти вкрай важливо зробити наступні кроки для ліквідації недоброчесних практик в освіті:

по-перше, інституційно спрямувати діяльність вищого державного освітнього менеджменту на провадження політики очищення від корупції та недоброчесності;

по-друге, реальні з відповідними структурними та ресурсними засобами реалізації програми впровадження принципів порядності та доброчесності як пріоритетних для систем врядування всіх рівнів;

по-третє, започаткувати модель дійсно цільового використання бюджетних коштів на освіту, яка апріорі не допускатиме фінансування тих фізичних та юридичних осіб, які не дотримуються норм та положень принципу доброчесності в освіті.

В останньому мова йде про запровадження стандартних для сучасного світу чинників відповідального ставлення до справи – класифікатора нормативно-правових санкцій до порушників:

щодо фізичних осіб – призупинення права на участь у програмах бюджетної освіти на півроку, рік чи два, а то й п’ять відповідно до типу порушення чи спроби до його здійснення;

щодо юридичних осіб – відмова у наданні ліцензії закладу, який не має внутрішньої служби контролю за якістю освітньої діяльності та дотриманням доброчесності чи позбавлення раніше наданої ліцензії у випадках недієздатності такої служби.

У такому підході закладається саме метод м’якої дії, бо не йде мова про відрахування здобувача освіти чи закриття закладу. Дієвість та демократичність такого підходу тримається на тому, що згідно з конституцією державна виконавча влада поширює цільове освітнє фінансування на всіх тих, хто не має проблем з нецільовим використанням бюджетних коштів з причини невідповідності своєї діяльності нормативним вимогам щодо:

а) принципу доброчесності;

б) мінімально допустимого рівня якості.

Зрозуміло, що у контексті принципу м’якої сили доречним є запровадження таких підходів спочатку лише для ЗВО ІV рівня акредитації. І лише після мінімально доречного періоду адаптації суспільства до нової для нього практики перейти до змін і на нижчих рівнях, у томі числі для старшокласників академічних ліцеїв та самих закладів цієї ланки системи ЗСО.

Щодо рівня початкової та основної школи, то відсторонення від участі у діяльності за бюджетні кошти може бути доречним лише щодо керівника закладу.

Висновки

В умовах, що склалися, є більш ніж очевидним, що проблема втілення задумів освітньої реформи у життя - це не освітня проблема, а суспільно-політична.

В освіті суспільний запит пересічних громад на новоякісний її формат не такий потужний, а тому для керівників на місцях достатньо для своїх дітей одного-двох місцевих ексклюзивних закладів (їх вже третє десятиліття поспіль називають інноваційними), а для верхнього ешелону та заможного бізнесу - іноземних ліцеїв чи коледжів та університетів.

Як би «низи» не шуміли про стратегічну потребу у системних змінах в освіті, але нічого не змушує їх почути «нагорі».

Навпаки - перманентні вибори схиляють політиків до тактики популістських загравань з електоратом, для чого достатньо таких же перманентних нових обіцянок «зажити по-новому».

Натомість немає жодного спротиву чи блокування проголошенню ідей щодо реформ, бо говорити не означає зробити, тобто зруйнувати старі схеми, які у нас так дбайливо та надійно зберігаються. Саме так противники реформ і діють, опираючись на елементарний, але надійний прийом: «Хай ті реформатори побалакають та випустять пару».

Відтак бачу актуальними наступні корективи змісту освітньої політики держави у межах самої освітньої системи:

відмовитися від практики того чи іншого врахування середнього балу атестата про повну загальну середню освіту;

не поширювати принцип обов’язковості проходження ЗНО на всіх випускників 11(12)-х класів, а натомість передбачити для охочих видачу атестата на підставі отримання річних оцінок;

запровадити обов’язкове ЗНО для всіх випускників 9-го класу як засіб до оптимального вибору подальшої пріоритетної кожному випускнику власної освітньої траєкторії;

замінити чинну практику атестації вчителів на сертифікацію незалежного від закладу та його засновника формату;

впровадити широке інституційне використання принципу інтеграції як засобу формування справжньої профільної освіти старшокласників;

розробити методику здійснення процесу формування новітньої мережі профільних закладів для старшокласників;

провести комплексне дослідження на предмет встановлення оптимальної мережі закладів освіти для країни/регіонів/областей та районів і міст структури;

забезпечити перехід:

а) вчителів до проактивних щодо діяльності учнів методів їх освітньої підготовки замість традиційного акценту на фронтальне ознайомлення зі змістом навчальних предметів;

б) закладу до щорічного гнучкого переформатування контингенту класів задля практичної соціалізації учнів замість традиційного акценту на «цементування» колективу на всі роки навчання;

в) вчителів-предметників до щорічної практики ротації класів замість жорсткого закріплення класу на всі роки навчання;

прийняти національну програму дієвих практичних заходів до мінімізації проявів корупції та недоброчесних практик у системі освіти силами внутрішньо відомчих нормативно-правових актів та відомчих механізмів їх втілення у життя, які б не суперечили загальним нормам права у державі;

впровадити інституційно у діяльність кожного закладу внутрішню систему контролю за якістю освітньої діяльності як щодо надавачів освіти, так і її здобувачів.

Володимир Бєлий, заступник директора ФТЛ м. Херсона, експерт РПР-ОСВІТА, оригінал на сайті Освітня політика

В Україні з'явиться сімейна освіта та педпатронаж

23.11.2018

Міністерством освіти і науки запропонований для громадського обговорення проект наказу «Про внесення змін до Положення про індивідуальну форму навчання в загальноосвітніх навчальних закладах». Документ визначає нові форми та порядок індивідуального здобуття середньої освіти.

Зокрема, планується, що відтепер в Україні до індивідуальної форми здобуття освіти належатимуть екстернатна, сімейна (домашня) освіта, а також педагогічний патронаж.

Екстернатною формою здобуття освіти матимуть змогу скористатись учні, які із поважних причин, зокрема, станом здоров’я, перебування за кордоном або на неконтрольованій території або на території населених пунктів на лінії зіткнення не можуть відвідувати навчальні заняття або не можуть пройти річне оцінювання.

Здобуття освіти за сімейною (домашньою) формою стане можливим для осіб, батьки або інші законні представники яких виявили бажання організовувати освітній процес самостійно. Разом з тим, відповідальність за здобуття дітьми освіти на рівні не нижче державних стандартів нестимуть їх батьки або інші законні представники.

Педагогічний патронаж може бути організований для здобувачів початкової та базової середньої освіти, які проживають у селах і селищах, коли кількість учнів у класі закладу освіти становить менше 5 осіб, осіб з особливими освітніми потребами або здобувачів освіти, які за станом здоров’я не можуть відвідувати заклад освіти.

Здобуття освіти за формою педагогічного патронажу передбачає організацію освітнього процесу в умовах, найбільш сприятливих для дитини, у тому числі вдома або в закладі охорони здоров’я. Також патронаж передбачає можливість періодичного включення учня до класного колективу з метою соціалізації та взаємодію педагогічних працівників із закладами охорони здоров’я, закладами соціального захисту дітей, інклюзивно-ресурсними центрами.

Для забезпечення зазначених форм індивідуальної освіти можуть використовуватися технології дистанційного навчання.

Положення про індивідуальну форму навчання в загальноосвітніх навчальних закладах також визначає особливості кожної із форм здобуття індивідуальної середньої освіти.

Громадське обговорення проекту наказу МОН триватиме до 10 грудня 2018 року. Зауваження та пропозиції можна надсилати на e-mail:  Данный адрес e-mail защищен от спам-ботов, Вам необходимо включить Javascript для его просмотра. або  Данный адрес e-mail защищен от спам-ботов, Вам необходимо включить Javascript для его просмотра. .

За матеріалами сайту Освіта.юа

ID-картка для школяра: чому це важливо

22.11.2018

Міністерство освіти та Державна міграційна служба нагадують, що школярі, яким виповнилося 14 років, мають своєчасно звернутись для оформлення ID-картки.

У зв'язку з цим, Міносвіти звернулось шкільних учителів якомога ширше інформувати про це батьків та учнів, а Державна міграційна служба доручила своїм територіальним органам сприяти школярам в оформленні документів.

Зараз паспорт вперше оформлюється після досягнення особою 14-річного віку. Для таких громадян ця адміністративна послуга є безкоштовною.

Для отримання ID-картки потрібно не пізніше, ніж через місяць після досягнення учнем 14 років, звернутися до:

територіального підрозділу Державної міграційної служби за зареєстрованим місцем проживання;

або до центру надання адміністративних послуг (ЦНАП), якщо він надає послуги з оформлення біометричних документів.

Для школярів своєчасне оформлення паспорта є необхідним, адже його копію потрібно подавати в комплекті документів для реєстрації на зовнішнє незалежне оцінювання.

Подавати для реєстрації інший документ можуть лише такі категорії:

  • особи, які не мали можливості отримати паспорт в зв’язку з тим, що проживають на окупованій території та лінії зіткнення, – свідоцтво про народження;
  • іноземці та особи без громадянства – копію паспорта або іншого документа, що посвідчує особу;
  • особи, які звернулися за захистом в Україні, – копію довідки про звернення за захистом в Україні;
  • особи з окупованої території, які є учнями (слухачами, студентами) закладів освіти на підконтрольній Україні території, якщо вони втратили документ, що посвідчує особу, і не мають можливості його відновити – довідку із закладу освіти з фотокарткою.

Усі інші громадяни України подають для реєстрації на ЗНО виключно паспорт. Цей же документ пред’являється учасником ЗНО для допуску до пункту тестування.

Окрім цього, питання своєчасного отримання паспорта є актуальним для тих школярів, які 2019 року планують вступати на молодшого спеціаліста чи молодшого бакалавра після 9-го класу.

Зокрема, під час подання заяви на вступ необхідно пред’явити оригінал документа, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, і подати його копію. Одним з таких документів є паспорт громадянина України. Водночас свідоцтво про народження не є документом, що посвідчує особу.

Тому майбутнім вступникам варто заздалегідь потурбуватися про оформлення паспорта (або іншого документа, що посвідчує особу), адже вступати за свідоцтвом про народження зможуть лише ті учні, яким 14 років виповниться після 1 травня 2019 року.

Необхідні документи для отримання паспорту:

  • свідоцтво про народження;
  • оригінали документів, що підтверджують громадянство та посвідчують особу батьків або одного з них, які на момент народження перебували у громадянстві України (для підтвердження факту належності особи до громадянства України); У разі відсутності таких документів або у разі, коли батьки чи один із батьків такої особи на момент її народження були іноземцями або особами без громадянства, або у разі набуття особою громадянства України на території України подається довідка про реєстрацію особи громадянином України;
  • паспорт громадянина України для виїзду за кордон (для осіб, які постійно проживали за кордоном, після повернення їх в установленому порядку на проживання в Україну та для осіб, які набули громадянство України за кордоном);
  • посвідчення про взяття на облік бездомних осіб (для бездомних осіб);
  • довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (для внутрішньо переміщених осіб);
  • документи, що підтверджують відомості для внесення додаткової змінної інформації до безконтактного електронного носія та у паспорт (за наявності таких документів):
  • про місце проживання — довідку органу реєстрації встановленого зразка;
  • про народження дітей — свідоцтва про народження дітей;
  • про шлюб і розірвання шлюбу — свідоцтво про шлюб, свідоцтво про розірвання шлюбу, рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили, або виданий компетентними органами іноземної держави документ, який згідно з її національним законодавством підтверджує відповідний факт;
  • про зміну імені — свідоцтво про зміну імені, свідоцтво про народження, свідоцтво про шлюб, свідоцтво про розірвання шлюбу, рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили, або виданий компетентними органами іноземної держави документ, який згідно з її національним законодавством підтверджує відповідний факт;
  • довідку про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб — платників податків або повідомлення про відмову від його прийняття;

Видані компетентними органами іноземної держави документи засвідчуються в установленому законодавством порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України. Такі документи подаються з перекладом на українську мову, засвідченим нотаріально.

Оригінали документів (крім довідки про реєстрацію особи громадянином України та документа, що підтверджує сплату платежу) повертаються особі або її законному представнику/уповноваженій особі після оформлення заяви-анкети.

За матеріалами сайту Освіта.юа

Середня освіта в Україні стане інституційною

22.11.2018

Міністерством освіти розроблене положення про інституційну форму здобуття загальної середньої освіти. Документ оприлюднений на сайті відомства для громадського обговорення.

Новацією документа є створення умов для впровадження нової форми здобуття загальної середньої освіти – мережевої.

Отже, до інституційної форми здобуття середньої освіти в Україні належатимуть очна, заочна, дистанційна та мережева.

Основною формою здобуття повної загальної середньої освіти відповідного рівня є і залишиться денна форма. При цьому, школи матимуть можливість створювати класи або групи з вечірньою, заочною, дистанційною формами здобуття освіти, а також укладати договори про організацію мережевої форми здобуття освіти з іншими суб’єктами освітньої діяльності.

Відповідно, батьки дітей зможуть обирати очну, заочну, дистанційну або мережеву форму здобуття загальної середньої освіти. Результати навчання дітей, які здобувають освіту за інституційною формою, мають відповідати вимогам відповідних державних стандартів загальної середньої освіти.

Очна (денна, вечірня) форма здобуття загальної середньої освіти

Здобуття загальної середньої освіти за денною формою може бути організовано для осіб від 6 років, які навчаються у 1-11 (12) класах.

За наявності достатнього та високого рівня навчальних досягнень здобувачі освіти за вечірньою формою зможуть прискорено завершити здобуття повної загальної середньої освіти.

Підсумкове оцінювання навчальних досягнень здобувача освіти та його атестація здійснюється на загальних підставах.

Заочна форма здобуття освіти

Особи, які завершили здобуття початкової освіти, можуть продовжити здобуття базової та повної середньої освіти за заочною формою.

Заклади освіти можуть організовувати здобуття освіти за заочною формою незалежно від місця проживання та верхньої межі віку здобувачів освіти.

Навчання здобувачів освіти за заочною формою відбувається сесійно.

Для організації здобуття освіти за заочною формою школа може мати у своєму складі навчально-консультаційні пункти, на базі яких організовуються групові консультації та заліки, що складаються всіма здобувачами освіти.

Дистанційна форма здобуття освіти

Дистанційне навчання може бути реалізовано шляхом застосування дистанційної форми, як окремої форми здобуття освіти, або використання технологій дистанційного навчання для забезпечення навчання за різними формами здобуття освіти, зокрема вечірньою, заочною, мережевою або індивідуальною.

Рішення про організацію здобуття освіти за дистанційною формою у закладі освіти має ухвалюватись з урахуванням необхідних матеріально-технічних, кадрових та інших ресурсів.

Для організації дистанційного навчання, як окремої форми здобуття освіти, у закладах освіти можуть створюватись класи або групи з дистанційною формою навчання.

Мережева форма здобуття освіти

Для організації здобуття освіти за мережевою формою заклад освіти має залучати інших суб’єктів освітньої діяльності, що діють на підставі відповідних ліцензій.

Із метою використання додаткової матеріально-технічної бази у разі потреби до мережевої взаємодії можуть залучатися заклади культури, фізичної культури і спорту та інші юридичні особи, залучені до діяльності освітнього округу, міжшкільні ресурсні центри, наукові установи тощо.

Метою організації мережевої взаємодії між суб’єктами освітньої діяльності є залучення та використання додаткових ресурсів (кадрових, матеріально-технічних, навчально-методичних, інформаційних та інших), необхідних для забезпечення якості освіти.

Здобуття освіти за мережевою формою може організовуватись як для класів і груп, так і окремих учнів з метою забезпечення їх індивідуальної освітньої траєкторії.

Разом з тим, застосування мережевої форми здобуття освіти може поєднуватись із очною, заочною та дистанційною формами.

Базовий заклад, до якого зараховано здобувачів освіти, відповідатиме за здійснення контролю за реалізацією освітньої програми, а суб’єкт освітньої діяльності, що є партнером мережевої взаємодії, відповідатиме за реалізацію її компонентів.

Документи про здобуття освіти за мережевою формою видаватимуться  базовими закладами освіти.

За матеріалами сайту МОНУ

Описуємо предмети навколо, свої дії й відчуття

21.11.2018.

Проект «Розвиток дитини» пропонує батькам, вихователям та вчителям одинадцять оригінальних практичних завдань для гармонійного всебічного розвитку малюка. Виконання завдань розвиватиме уяву й фантазію, розширить словниковий запас і кругозір, сприятиме запам’ятовуванню правопису слів. Під час занять з таким роздатковим матеріалом дитина набуватиме вміння класифікувати предмети, розвиватиме увагу та спостережливість, підвищуватиме культуру мовлення, інтерес до вивчення мови.

Виконання запропонованих завдань сприятиме формуванню у дітей позитивного ставлення до навчання, вихованню впевненості у собі та своїх освітніх можливостях, що є важливою запорукою всебічного розвитку дитини.

Учимося описувати відчуття. Цей комплект завдань допоможе дитині розширити словниковий запас і навчитися точніше описувати предмети навколишнього світу й свої відчуття. Таким чином дитина розвиватиме образне й абстрактне мислення, навички письма.

Описуємо властивості предметів, істот і речовин. Цей комплект допоможе дитині навчитися порівнювати й описувати предмети та істот за конкретними ознаками, розвиваючи водночас навички малювання, читання, спостережливість й уважність.

Опиши малюнки: вживання прикметників. Цей комплект завдань допоможе дитині навчитися описувати предмети та істот, правильно вживати прикметники у мовленні. Комплект містить 24 малюнки, до кожного з яких дитині необхідно підібрати 5 прикметників, що його характеризують.

Описуємо послідовність дій: навички зв’язного письмового мовлення. Цей комплектзавдань допоможе дитині навчитися описувати послідовність дій, потренувати навички письмового зв’язного мовлення. У кожному з 8-ми завдань дитині пропонується описати етапи виконання певної дії.

Малюнок, питання, ознака: класифікуємо предмети. Пропоноване завдання ознайомить дітей із лексичним значенням слів, що називають ознаки предметів, формуватиме вміння ставити питання до слів, збагатить словниковий запас. Дитині пропонується дібрати до кожного малюнка питання й ознаку та з’єднати їх стрілками.

Матеріали предметів: розподіляємо слова. Пропоноване завдання допоможе дитині дізнатися про назви матеріалів (папір, дерево, скло), навчитися розрізняти та називати властивості й якості предметів, збагатити словниковий запас. Виконуючи завдання, дитина вчитиметься порівнювати, групувати, класифікувати предмети за матеріалами та властивостями, знаходити спільне та відмінне.

Опиши малюнки та порівняй. Цей комплект завдань допоможе дитині навчитися описувати істот та порівнювати їх, викладати свої думки та висновки в письмовій формі. Завдання допоможуть збагатити словниковий запас, розвинути дрібну моторику, навички письма та порівняння, навчитись послідовно викладати думки.

Описуємо поняття та вчимося міркувати. Це незвичне завдання пропонує дитині поміркувати над важливими поняттями, які ми щодня використовуємо, але зазвичай не замислюємося над їх глибинним змістом. За умовами завдання, дитині треба за допомогою трьох прикметників описати кожне із запропонованих понять.

Холодне чи гаряче? Аналізуємо об’єкти навколишнього світу. Пропоноване завданнядопоможе дитині навчитися розрізняти властивості й якості предметів, визначати спільні й відмінні ознаки об’єктів навколишнього світу, порівнювати, об’єднувати, розподіляти на групи. Виконуючи завдання, дитина розвиватиме логічне мислення, кмітливість, допитливість.

Описуємо уявні місця: розвиваємо фантазію. Цей комплект завдань допоможе дитині розвинути уяву й навчитися описувати різноманітні місця, залучивши свій досвід. Виконуючи завдання, дитина розвиватиме творчі здібності й дрібну моторику, вчитиметься послідовно викладати думки. Під час групової роботи можна попросити дітей зачитати свої описи вголос й порівняти.

Їстівне, неїстівне. Аналізуємо об’єкти навколишнього світу. Пропоноване завданнядопоможе дитині навчитися розрізняти властивості й якості предметів, визначати спільні та відмінні ознаки об’єктів навколишнього світу, порівнювати, об’єднувати, розподіляти на групи за спільною ознакою.

Кожне завдання можна роздрукувати на звичайному або кольоровому принтері та використовувати необмежену кількість разів. Завантаження завдань для дітей доступне для користувачів сайту після швидкої реєстрації.

За матеріалами журналу «Директор школи»

Для перевірок шкіл наберуть 625 аудиторів

21.11.2018

Державна служба якості освіти планує працевлаштувати 625 осіб у 25 обласних управліннях. Про це повідомив перший заступник голови Державної служби Олександр Якименко в інтерв'ю газеті «Освіта України».

За його словами, оцінка попередньої діяльності Державної інспекції навчальних закладів за останні 7 років свідчить про те, що за цей період перевірками було охоплено лише 0,4% всіх закладів загальної середньої освіти.

«За десять років оцінити 16 тисяч шкіл без потужної та безперебійної роботи територіальних органів – неможливо. Тобто саме потужна розгалужена система регіональних центрів зможе забезпечити проведення цієї роботи на належному рівні. Тож ми не можемо лише формально підійти до створення цієї структури», - наголосив чиновник.

Разом з тим він наголосив, що перехід роботи служби від інспектування до допомоги і підтримки повинен відбутися не в останню чергу завдяки приходу нових людей, котрі працюватимуть не за старими, а за новими принципами.

«Нині є кілька проектів, які нам допомагають реалізувати наші партнери: ми напрацьовуємо нові документи, нові рамки роботи інспекції й оцінювача-аудитора. На першому етапі плануємо підготувати 25–50 експертів, які й навчатимуться, і навчатимуть уже по-новому. Це – невелика кількість, але ми її збільшуватимемо. Загалом під час утворення територіальних органів хочемо передбачити роботу 625 осіб у 25 обласних управліннях», - зазначив Якименко.

Планується, що кожен аудитор проводитиме близько 9 аудитів шкіл на рік.

Також перший заступник голови Державної служби якості освіти повідомив, що на утримання територіальних органів Державної служби якості освіти, зважаючи на означену кількість працівників, у 2019 році треба буде витратити близько 126 мільйонів гривень.

«Зауважу, що майже 98 мільйонів планується забезпечити за рахунок перерозподілу видатків місцевих державних адміністрацій на утримання чисельності працівників підрозділів освіти, що пропонується до скорочення. Адже, повторюся, державний нагляд за діяльністю закладів освіти й атестацію згадані органи вже не проводять», - підкреслив Олександр Якименко.

За матеріалами сайту Освіта.юа

Доплата за науковий ступінь заступнику директора

20.11.2018.

Чи можна встановлювати доплату за науковий ступінь кандидата педагогічних наук заступнику директора з навчально-виховної роботи в закладі загальної середньої освіти, який має години навчального навантаження? Як встановити відповідність наукового ступеня профілю діяльності?

Абзацом «г» підпункту 3 пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2002 № 1298 «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» передбачено встановлення доплат працівникам за науковий ступінь кандидата наук у граничному розмірі 15% посадового окладу (ставки заробітної плати). Передбачено також, що зазначені доплати встановлюються працівникам, якщо їх діяльність за профілем збігається з наявним науковим ступенем. Відповідність наукового ступеня профілю діяльності працівника на займаній посаді визначається керівником закладу.

Аналогічна норма передбачена також абзацом «г» підпункту 3 пункту 4 наказу Міністерства освіти і науки України від 26.09.2005 № 557 «Про впорядкування умов оплати праці та затвердження схем тарифних розрядів працівників навчальних закладів, установ освіти та наукових установ».

Нормативно-правових актів щодо порядку визначення такої відповідності не існує. При цьому, ні постановою Кабінету Міністрів України, ні наказом Міністерства освіти і науки України не встановлено умови щодо відповідності спеціальності, з якої присуджено науковий ступінь, професійній діяльності.

Натомість існує низка трудових переваг для педагогічних працівників, які мають наукові ступені. Зокрема, визначення педагогічної діяльності передбачено пунктом 21 частини 1 статті 1 Закону України «Про освіту», а саме: педагогічна діяльність – це інтелектуальна, творча діяльність педагогічного працівника, спрямована на навчання, виховання та розвиток особистості, її загальнокультурних, громадянських та професійних компетентностей.

У Переліку посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 14.06.2000 № 963, посада заступника директора з навчально-виховної роботи віднесена до педагогічних працівників.

Пунктом 3.28 Типового положення про атестацію педагогічних працівників, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 6.10.2010 № 930, встановлено, що педагогічні працівники, яким у міжатестаційний період присуджено наукові ступені або присвоєно вчені звання, атестуються без попереднього проходження підвищення кваліфікації, якщо їх діяльність за профілем збігається з присудженим науковим ступенем або присвоєним вченим званням.

Згідно з пунктом 4.7 Типового положення педагогічні працівники, які мають наукові ступені, якщо їх діяльність за профілем збігається з наявним науковим ступенем, атестуються без додержання послідовності в присвоєнні кваліфікаційних категорій та строку проведення позачергової атестації. У Типовій формі атестаційного листа педагогічного працівника передбачається графа «Науковий ступінь, вчене звання».

Відповідно до пункту 5 Порядку присвоєння кваліфікаційних категорій і педагогічних звань педагогічних працівників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.12.2015 № 1109 «Про затвердження переліку кваліфікаційних категорій і педагогічних звань педагогічних працівників та порядку їх присвоєння», особі, яка має науковий ступінь, присвоюється кваліфікаційна категорія «спеціаліст вищої категорії». Попри те, що постановою Кабінету Міністрів України від 13.06.2018 № 476 змінено назву постанови та скасовано порядок присвоєння, педагогічним працівникам, які з 2015 потрапили під її дію, зазначена кваліфікаційна категорія зберігається до наступної атестації та в подальшому підтверджується чи ні, залежно від результатів їхньої діяльності.

Тому витікає висновок, що науковий ступінь кандидата педагогічних наук повністю збігається з педагогічною діяльністю на посаді заступника директора з навчально-виховної роботи, що передбачає встановлення доплати у граничному розмірі 15 % посадового окладу (ставки заробітної плати).

Згідно з роз’ясненням Міністерства освіти і науки України та ЦК Профспілки працівників освіти і науки України від 14.02.2006 №№ 1/9-102 та № 02-5/68 надбавки і доплати  педагогічним працівникам, передбачені  підпунктом 3 «г» пункту 4 наказу Міністерства освіти і науки України від 26 вересня 2005 року № 557 встановлюються залежно від тижневого навантаження чи обсягу виконуваної роботи.

Тобто доплата на науковий ступінь кандидата наук встановлюється за посадою заступника директора та за навчальне навантаження за посадою вчителя пропорційно його обсягу.

Згідно з пунктом 6.3.27 Галузевої угоди між Міністерством освіти і науки України та ЦК Профспілки працівників освіти і науки України на 2016-2020 роки Сторони Угоди рекомендують керівникам закладів освіти забезпечити встановлення доплати працівникам, які мають наукові ступені та вчені звання, в максимальному розмірі. Відповідно до пункту 1.4 Угоди її положення діють безпосередньо та поширюються на працівників закладів освіти, які перебувають у сфері дії сторін Угоди, і є обов'язковими для включення до колективних договорів.

Поставити будь-яким органом чи особою під сумнів правильність встановлення керівником навчального закладу відповідності роботи педагогічного працівника науковому ступеню означає порушити його право на визначення такої відповідності та встановлення доплати, надане пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України № 1298 та пунктом 4 наказу Міністерства освіти і науки України № 557.

За матеріалами Управління соціально-економічного захисту ЦК Профспілки.

Інтернет-безпека дітей

24.10.2018

ЗМІ, інформаційні та комунікаційні технології нині відіграють головну роль у житті дітей. Учні майже щодня дивляться телевізор, але дедалі більше часу вони проводять у мережі Інтернет, застосовуючи навички, які вони швидко здобувають самостійно або переймають у своїх однолітків.

Діти використовують інтерактивні засоби для гри, спілкування, написання блогів, прослуховування музики, розміщення власних фотографій і пошуку інших людей для спілкування в інтерактивному режимі.

Через нерівність між грамотністю щодо інформаційних засобів між дітьми й дорослими, більшість дорослих не знає про те, що роблять їхні діти в Інтернеті або як вони це роблять.

Нині в Україні понад 200 тис. дітей віком від 5 до 18 років користуються послугами Інтернет. І кількість юних користувачів зростає з кожним роком більше ніж на 30%, заразом лише 15% батьків знають про складнощі, з якими стикаються їхні діти в Інтернеті, та менше ніж половина батьків має уявлення про елементарні засоби безпеки в мережі.

Нині в Україні понад 60% дітей і підлітків щодня спілкуються в інтернет-чатах. Троє з чотирьох дітей готові поділитися приватною інформацією про себе і власну сім’ю в обмін на товари чи послуги. А кожна п’ята дитина щорічно стає жертвою Інтернет-зловмисників.

Віртуальний світ, з одного боку, дає дітям певні можливості, доступ до актуальної та корисної інформації, соціалізує молоде покоління тощо, а з другого всесвітня павутина здатна заподіяти реальну шкоду. Інтернет несе потенційну загрозу, рівень якої залежить від того, як його використовують.

Попри те, що в розвинутих країнах розроблено безліч проектів і програм для захисту дітей онлайн, у нашій країні, де значну частину користувачів Інтернету становлять діти й підлітки, таких програм поки ще дуже мало.

Тому школа насамперед має бути готова реагувати на такі виклики XXI століття, вона повинна «фільтрувати» зміст Інтернету для дітей і проводити заходи, присвячені Інтернет-безпеці учнів. Саме школа повинна згуртувати вчителів і батьків навколо такої проблеми і зробити все можливе, щоб дитина отримувала безпечну, вірогідну та зрозумілу інформацію із всесвітньої мережі.

Небезпека, що загрожує дітям в Інтернеті дуже серйозна, наприклад:

• проблеми технологічного характеру: недбалість дитини, яка відкрила вкладення електронної пошти або завантажила із веб-вузла файл чи небезпечний код, може призвести до потрапляння в комп’ютер вірусу;

«Ми витрачаємо так багато часу на бажання інших і на те, що мають Інші. Замість того, щоб розвивати власний унікальний досвід, ми жаліємо себе. Ми дивимося на те, як інші живуть, як хтось одягається, який будинок у сусіда, і цей перелік можна продовжувати і продовжувати. І поки ми женемося за цим безглуздим переліком чужих бажань, ми невблаганно старіємо, так і не зосередившись на власних бажаннях.» (Білл Гейтс)

• доступ до сайтів із неприйнятним змістом: насильство, наркотики, порнографія, сторінки в соцмережах, які підштовхують молодь до самогубства, вбивства й чимало іншого, що спричиняє виникнення ненависті дискримінації тощо;

• розголошення конфіденційної інформації: підлітків можуть умовити надати особисті відомості — її ім’я, прізвище, адресу, вік, стать або відомості про членів сім’ї;

• контакт із незнайомцями через чати або електронну пошту;

• неприємності, пов’язані з фінансовими втратами: можливість робити онлайн-покупки без відома дорослих.

Дитина проходить у власному психологічному розвитку певні стадії, які суттєво відрізняються одна від одної. Це також позначається на зацікавленнях. Педагоги повинні знати, які особливості мають діти в певному віці, щоб правильно зробити наголоси у своїх бесідах із дітьми про правила безпеки в Інтернеті.

Окрім того, потрібно враховувати, що діти починають опановувати Інтернет у різному віці: хтось у 14—17 років, хтось у 10—13 років, а хтось ще в дошкільному віці.

Початкова школа. Для дітей 7—10 років сім’я на першому місці.

У них лише починає розвиватися відчуття моральної та статевої індивідуальності, й вони зазвичай цікавляться життям старших дітей.

Діти такого віку починають активно самостійно освоювати віртуальний простір, люблять відвідувати різні сайти Інтернету, грати в мережеві ігри, починають спілкуватися в дитячих чатах, прагнуть використовувати електронну пошту для листування з друзями. Однак слід пам’ятати, що вони можуть заходити на сайти й чати, відвідувати які батьки їм забороняють.

У вихованні в учнів Інтернет-безпеки найголовнішу роль відіграють батьки. Оскільки більшість часу в Інтернеті діти проводять вдома, слід організовувати бесіди з батьками, під час яких варто звернути їхню увагу на такі рекомендації:

•        навчіть дітей радитися з учителями й батьками, перш ніж відкрити інформацію через електронну пошту, чати, дошки оголошень, реєстраційні форми й особисті профілі;

•        навчіть дітей не завантажувати програми, музику або файли без дозволу дорослих;

•        дозволяйте дітям заходити на дитячі сайти лише з гарною репутацією й контрольованим спілкуванням;

•        розмовляйте з дітьми про їхніх друзів в Інтернеті і про те, що вони там роблять, так, ніби йдеться про друзів у реальному житті;

•        привчіть дітей повідомляти вам, коли щось турбує їх або хтось у мережі погрожує їм. Залишайтеся спокійними й нагадайте своїм дітям, що вони в безпеці, якщо розповіли все вам. Похваліть їх і спонукайте підійти ще раз, якщо випадок повториться.

Основна школа. 10—15 років — доба швидких змін у житті дитини. І хоча діти в цьому віці все ще залежні від батьків, вони вже прагнуть отримати певну свободу дій, починають цікавитися світом навколо, і відносини з друзями стають по-справжньому важливими.

Діти цього віку вже використовують Інтернет для розробки шкільних проектів. Окрім того, вони завантажують музику, користуються електронною поштою, грають в онлайн-ігри та заходять на сайти своїх кумирів. Дедалі частіше їх улюбленим способом спілкування стає миттєвий обмін повідомленнями.

Для дітей цього віку бажання з’ясувати, що вони можуть собі дозволити робити без дозволу дорослих, абсолютно нормальне.

Ключові моменти управління Інтернет-безпекою в цьому віці, на які потрібно звернути увагу батьків:

•        розкажіть дітям про відповідальність, гідну поведінку в Інтернеті;

•        розкажіть про основні небезпеки та правила безпечного використання мережі Інтернет;

•        вимагайте від дітей нікому не повідомляти особисту інформацію, зокрема прізвище, ім’я, домашню адресу, номери телефонів, назву школи, адресу електронної пошти, прізвища друзів або родичів, власні нікнейми у програмах миттєвого обміну повідомленнями, вік або дату народження через електронну пошту, у чатах, системах миттєвого обміну повідомленнями, реєстраційних формах, особистих профілях і під час реєстрації на конкурси в Інтернеті;

•        наполягайте, щоб діти ніколи не погоджувалися на особисті зустрічі з друзями по Інтернету без присутності дорослих;

•     привчіть дітей повідомляти вам, коли їх щось турбує або хтось у мережі погрожує їм; залишайтеся спокійними й нагадайте своїм дітям, що вони в безпеці, оскільки розповіли вам про погрози; похваліть їх і спонукайте підійти ще раз, якщо випадок повториться;

•        діти в жодному разі не повинні використовувати мережу для хуліганства, поширення пліток або погроз іншим людям.

Старша школа. Підлітки здебільшого проходять через період низької самооцінки, шукають підтримку в друзів і неохоче слухаються батьків, шукають власне місце у світі і намагаються здобути незалежність. Водночас вони охоче долучаються до сімейних цінностей. У такому віці підлітки вже повноцінно спілкуються з навколишнім світом. Вони сповнені новими ідеями, але їм бракує життєвого досвіду.

У такому віці діти вже знають про те, яка інформація буває в Інтернеті. І абсолютно нормально, що вони хочуть усе це самостійно побачити, почути, прочитати.

Вони завантажують музику, користуються електронною поштою, службами миттєвого обміну повідомленнями і грають в онлайн-ігри. Більшість користується чатами й спілкується у приватному режимі.

Хлопчики в такому віці схильні порушувати всі обмеження і жадають чорного гумору, крові, азартних ігор і картинок для дорослих.

Дівчатам більше подобається спілкування в чатах, соцмережах тощо. Слід пам’ятати, що жінки більш чутливі до сексуальних домагань в Інтернеті. Мережева безпека підлітків — складне завдання, оскільки про Інтернет вони знають зазвичай більше, ніж їхні батьки.

Через те завдання школи полягає в тому, щоб повідомити батькам, що їхня участь у формуванні Інтернет-безпеки на цьому етапі обов’язкова і від неї може залежати безпека життя їхніх дітей.

Оскільки за статистикою міжнародних організацій із захисту прав дітей підлітки найчастіше стають заручниками зловмисників, які використовують Інтернет, щоб змусити дітей видати особисту інформацію, а також педофілів, які шукають нових жертв, тому ліпше підготувати пам'ятку для батьків і роздати її на батьківських зборах.

(За матеріалами журналу «Методист»)

Пам’ятка для батьків Як уберегти дітей від негативного контенту

24.10.2018

•        Розмовляйте з підлітками про їхніх друзів в Інтернеті і про те, що вони там роблять. Запитуйте про людей, з якими підлітки спілкуються в соцмережах, і переконайтеся, що такі люди їм знайомі. Як учителям, так і батькам бажано створити власні сторінки. Так легше буде контролювати коло людей, з якими спілкується дитина.

•        Цікавтеся, якими чатами й дошками оголошень користуються підлітки і з ким вони спілкуються. Заохочуйте використання модерованих чатів і вимагайте, щоб вони не спілкувалися в приватному режимі.

•        Наполягайте, щоб підлітки обережно погоджувалися або не погоджувалися зовсім на особисті зустрічі з друзями з Інтернету. Нагадуйте про небезпеки, які можуть спричинити такі зустрічі.

•        Вимагайте від підлітків ніколи не надавати особисту інформацію через електронну пошту, у чатах, соцмережах, реєстраційних формах, особистих профілях і під час реєстрації на конкурси в Інтернеті. Нагадуйте, чим це може обернутися.

•        Допоможіть їм захиститися від спаму. Навчіть підлітків не надавати в Інтернеті власної електронної адреси, не відповідати на небажані листи і використовувати спеціальні поштові фільтри.

•         Постійно нагадуйте, що в кожному разі не можна використовувати Інтернет для хуліганства, поширення пліток або погроз.

•        Обговоріть із підлітком азартні онлайн-ігри та пов’язаний із ними ризик. Нагадайте, що дітям не можна в них грати.

•        Вивчить програми, які фільтрують інформацію з мережі Інтернет, наприклад, батьківській контроль у Windows.

•          Час від часу перевіряйте у браузері, які сайти відвідувала ваша дитина.

Якщо дитина настільки доросла, що розуміється в комп’ютері ліпше за вас і вміє «замітати сліди», зверніться по допомогу до професійного програміста — він напевно зможе відновити інформацію. Проводячи таку перевірку,   хоча б зрідка, ви зможете захистити свою дитину від багатьох ризиків.

Якщо ви застали дитину за відвідуванням сумнівних сторінок, не сваріть її, не підвищуйте голос, спробуйте обговорити ситуацію. Захистити дитину від Інтернету примусово ви не зможете. Здійснювати контроль можна лише коли дитина вам довіряє і знає, що ви довіряєте їй.

(За матеріалами журналу «Методист»)

Зміст сімейного виховання

18.10.2018

Сім'я є природним середовищем первинної соціаліза­ції дитини, джерелом її матеріальної та емоційної підтрим­ки, засобом збереженню і передання культурних цінностей.

З перших днів появи дитини на світ сім'я покликана готувати її до життя та практичної діяльності, в домаш­ніх умовах забезпечити розумну організацію її життя, до­помогти засвоїти позитивний досвід старших поколінь, на­бути власного досвіду поведінки й діяльності.

Оскільки мета виховання підростаючого покоління — формування всебічно розвиненої особистості, сім'я, як і школа, здійснює моральне, розумове, трудове, естетичне і фізичне виховання.

Духовно-моральне виховання передбачає формування у дітей високої духовності та моральної чистоти. Склад­ність цього завдання в тому, що воно вирішується, як пра­вило, через добре поставлене в духовно-моральному аспек­ті життя сім'ї, суспільного ладу, вчинки людей, приклад батьків. Власне, духовність виховується духовністю, перед дітьми відкривається широкий простір для накопичення знань як бази для формування наукового світогляду; ово­лодіння основними розумовими операціями (аналізом, синтезом, порівнянням); вироблення інтелектуальних навичок, готує їх до розумової діяльності.

Велику увагу приділяють вихованню у дітей любові до батьків, рідних, рідної мови, культури свого народу; поваги до лю­дей; піклування про молодших і старших, співчуття і ми­лосердя до тих, хто переживає горе; шанобливого ставлен­ня до традицій, звичаїв, обрядів, до знання свого родово­ду, історії народу.

Ефективність виховання дітей у сім'ї залежить від її непорушного авторитету, подружній вірності, любові до дітей і відданості обов'язку їх виховання, материнському покликанні жінки, піднесенні ролі батьків у створенні та захисті домашнього вогнища, забезпеченні на їх прикла­ді моральної підготовки молоді до подружнього життя.

Важливим у сімейному вихованні є те, наскільки ро­дина живе інтересами всього народу, інтересами держави. Діти прислухаються до розмов батьків, є свідками їхніх вчинків, радіють їхнім успіхам чи співчувають невдачам.

Виховний вплив сім'ї зростає, якщо батьки цікавлять­ся не лише навчанням, а й поза навчальною діяльністю своїх дітей. За таких умов інтереси сім'ї збігаються з ін­тересами суспільства, формується свідомий громадянин.

Дієвим чинником сімейного виховання є спільна тру­дова діяльність батьків і дітей. Дітей слід залучати до сімейної праці, вони повинні мати конкретні трудові обов'язки, адекватні їх віковим можливостям. Така спів­праця дітей з батьками має сильніший виховний вплив, ніж словесні повчання.

Успіх сімейного виховання значною мірою залежить від організації домашнього побуту, традицій сімейного життя: порядку в сімейному господарстві, залучення дітей до розподілу бюджету сім'ї, загального режиму дня, визна­чення для кожного робочого місця, зокрема для навчаль­них занять, дотримання певних сімейних правил (кожна річ має своє місце, прийшов з прогулянки — вимий руки та ін.). Домашній затишок облагороджує дітей.

Провідну роль у сімейному вихованні відіграє мати. Саме вона найсильніше впливає на дітей, особливо в сфе­рі духовно-морального виховання. Діти, які виростають без материнського тепла і ласки, похмурі, як правило, замкнені, злостиві, вперті.

Не меншим є й вплив батька, особливо коли йдеться про виховання хлопчиків. Проте виконати свої виховні функції батько і мати можуть лише за умови, що вони є справжнім авторитетом для дітей.

Справжнім авторитетом користуються батьки, які сум­лінно ставляться до праці, до сімейних обов'язків, активні в громадському житті. Такі батьки уважні до дітей, люб­лять їх, цікавляться їхніми шкільними та позанавчальними справами, поважають їх людську гідність. Важко переоцінити роль дідусів і бабусь у сімейному вихованні. Однак це не означає, що батьки повинні пере­кладати на них свої батьківські обов'язки. Дитині потрібні ті й ті. Сімейне виховання повноцінне лише за розумно­го поєднання виховного впливу першовихователів — бать­ків та багатих на життєвий досвід помічників і порадни­ків — дідусів і бабусь.

Саме дідусі й бабусі допомагають вирішити й таку мо­ральну проблему, як виховання у дітей чуйного, уважно­го ставлення до людей похилого віку. Людяність вихову­ється тільки на прикладі батьків. Якщо діти бачать зне­важливе ставлення батьків до дідуся чи бабусі, то годі спо­діватися від них іншої поведінки в майбутньому.

Другие статьи...

Ваша корзина пуста.

Наши новинки